Посада: суддя Баришівського районного суду Київської області.
Сфера корупційної діяльності: правосуддя.
Регіон корупційної діяльності: Київська область.
Кваліфікація: ч. 4 ст. 368 КК України (отримання неправомірної вигоди).
Карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Статус: йому призначили покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8,5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки.
Однак Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду призупинила слухання його справи, оскільки Лисюк мобілізувався на військову службу.
Фабула справи: за версією слідства, Лисюка викрили «на гарячому» детективами НАБУ спільно з працівниками Служби безпеки 27 вересня 2017 року. Як встановило слідство, суддя одержав 2500 доларів у обмін на ухвалення ним рішення в цивільній справі про забезпечення позову.
Того ж дня йому повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (отримання неправомірної вигоди).
Зазначимо, що попри кримінальне розслідування щодо судді з 2017 року, Вища рада правосуддя відсторонила суддю Баришівського районного суду Київської області Олександра Лисюка від здійснення правосуддя лише в березні 2019 року.
Справа Лисюка одна з найбільш епічних. Все почалось у вересні 2017-го, коли юрист Максим Святненко подав до Баришівського суду два позови в інтересах своїх клієнтів. Перший – про стягнення з 1,3 млн грн боргу. Другий – про стягнення з ТзОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління» 11 млн грн.
У коридорі суду він зустрів голову суду Олександра Лисюка. Суддя поцікавився, чому той прийшов, а, почувши відповідь, пояснив, що позови будуть розподілені на нього, адже того дня на роботі, окрім нього, був лише один суддя, який саме перебував у нарадчій кімнаті. Потім Лисюк нібито сказав, що для задоволення цих позовів потрібно заплатити 10-15% від ціни позову.
Після цієї розмови юрист заявив в СБУ про намір судді Лисюка отримати хабар. Загалом, як переконався суд із матеріалів справи, Лисюк тричі висловив прохання неправомірної вигоди. Вперше в коридорі Баришівського суду, говорячи про 10-15% від ціни позову. За два тижні він попросив 2 500 – 3 000 доларів за першою справою і 500 тисяч грн за другою.
Наприкінці вересня Лисюк підтвердив попередні домовленості та сказав, що потрібно надати 2 тисячі доларів за ухвалу про забезпечення другого позову та накладення арешту на майно. Того ж дня на подвірʼї суду юрист начебто передав 2 500 доларів, які суддя поклав у внутрішню кишеню піджака. А після цього Лисюк пішов до внутрішнього двору, озирнувся по сторонам, дістав гроші з кишені та, присівши, поклав їх на деревʼяну дошку, яка накривала вигрібну яму, а зверху поклав накриття чорного кольору. Потім встав та повернувся у приміщення суду.
Незадовго після цього Лисюка затримали і під час особистого обшуку не знайшли переданих грошей. Правоохоронці почали шукати хабар у будівлі суду і на подвірʼї. Працівник СБУ знайшов схованку – підняв накриття погрібної ями, побачив гроші та покликав детективів НАБУ і понятих.
Спілкування щодо неправомірної вигоди підтверджувалося записами негласних слідчих (розшукових) дій. Лисюк запитував Святненка про його винагороду як юриста: «Ну скільки ти своїх закладаєш?». Той відповів, що він у межах 5% бере з таких сум за свою роботу, і це приблизно виходить 2 500 доларів США. Лисюк відповів: «Ну, візьми заклади і мені так само». Святненко перепитав: «Також десь дві з половиною?», на що Лисюк відповів ствердно, а далі доповнив: «Я думаю дві з половиною, три заклади, я думаю це нормально». З приводу другого позову, то Лисюк сказав: «Хай мільйон на двох дають», маючи на увазі суму в гривнях. Сам Лисюк визнав, що погодився на пропозицію неправомірної вигоди, але заперечував, що отримав гроші. Він стверджував, що не клав долари у вигрібну яму, а лише перевіряв її наповненість. Але, на думку суду, ця версія є сумнівною і спростовується іншими доказами.
Версія захисту про те, що гроші до вигрібної ями підкинули правоохоронці, видалась суддям нелогічною з точки зору їх тривалих пошуків. Крім того, це суперечило іншій версії захисту, а саме що у кабінеті Лисюка в його портфель підкинули ще 5 500 доларів. Обвинувачений не визнав, що ці гроші належать йому. На думку суду, логічніше в даному випадку правоохоронцям було підкинути хабар саме в кабінет, а не показово їх шукати на території суду.
Як вбачається із матеріалів справи, Лисюк кожного разу активно підтримував розмову зі Святненком, розумів, що обговорюється одержання якості неправомірної вигоди, не заперечував проти цього.
Обвинувачений і його адвокати намагалися довести, що мала місце провокація. Святненко є заявником у багатьох кримінальних провадженнях і начебто на постійній основі співпрацює із ГУ СБУ у місті Києві та Київській області, бо має нагороди від цієї установи.
У судовому засіданні Святненко підтвердив, що був заявником десятки разів, зокрема, й у справах про корупцію, щодо реєстраторів ЦНАПУ, адвокатів і т.ін. Він сприяв розкриттю ряду злочинів, отримував подяки від СБУ за громадянську позицію, за викриття організованої злочинності і осіб, які фінансували тероризм в «ЛНР» і «ДНР». Ці подяки він особисто подавав до Баришівського суду, коли там вирішувалося питання його розлучення і визначення майбутнього місця проживання його дитини. Подаючи заяву про злочин, Святненко мав сумніви, адже Лисюк очолював суд і це могло особисто йому зашкодити.
Суд вирішив, що активна позиція заявника Святненка не суперечить закону, а навпаки є підтвердженням його законослухняної поведінки. Про його активну громадянську позицію, й зокрема щодо протидії корупції, свідчить і те, що він брав участь у конкурсі на зайняття вакантної посади начальника відділу в НАБУ. У СБУ нібито був мотив спровокувати Лисюка на одержання хабара, адже він розглядав кримінальну справу щодо заступника начальника Баришівського відділення поліції, оперативний супровід в якій здійснювався ГВ БКОЗ ГУ СБУ у місті Києві та Київській області. Однак за результатами розгляду обвинувальний акт у цій справі було повернуто прокурору. Лисюк стверджував, що після такого рішення до нього начебто приходив «куратор» цієї справи і висловив свої претензії. Але повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків не позбавляє права звернутися до суду повторно з обвинувальним актом після усунення таких недоліків. І, як вбачається матеріалів справи, так і сталося в цьому випадку.
Також захист Лисюка стверджував, що позови про стягнення боргу, які представляв Святненко, начебто були фіктивними. Суд допитав як свідків учасників цих справ і переконався у реальності відносин між ними.
Після затримання Лисюка позов ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» про стягнення 11 млн із ТОВ «ШБУ-9» переглядався вищими інстанціями. На етапі вирішення цієї справи у Верховному суді Святненку начебто запропонував вплинути на суддів сам заступник міністра з питань окупованих територій Юрій Гримчак, якого в 2022-му за низкою корупціних епізодів засудили до 10 років позбавлення волі.
Лисюк, незважаючи на великий досвід роботи на посаді судді та голови суду, у правоохоронні органи з приводу будь-яких незаконних пропозицій Святненка не повідмляв. У підсумку суд не знайшов будь-яких прихованих мотивів у Святненка провокувати Лисюка. Будь-яких доказів, що свідок перебував під тиском чи був якось залежним від правоохоронних органів також не виявлено.
У вироку написано, що матеріалами справи більш ніж достатньо доведено факт одержання Лисюком грошей від Святненка.
Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд врахував відсутність у Лисюка каяття у злочині. Хоча той і говорив, що розкаюється в прийнятті пропозиції неправомірної вигоди та визнав помилковість своїх дій.
Суд призначив строк покарання, наближений до мінімального, що передбачений у санкції ч. 4 ст. 368 КК України, – 8 років і 6 місяців позбавлення волі.
До набуття вироком законної сили він має запобіжний захід у вигляді особистого зобовʼязання. Раніше на етапі слідства на майно Лисюка наклали арешт. Перебуваючи під домашнім арештом, суддя зумів відчужити частину майна, очевидно, щоб уникнути майбутньої конфіскації.
Суд ухвалив, що в Лисюка має бути конфісковане все майно (земельні ділянки, автомобіль, частину квартири і незавершений будинок), а також 5 500 доларів, знайдених у його портфелі. Право власності на ці кошти обвинувачений не визнав, але суд вважає, шо вони таки належать йому.
Захист подав скаргу на це рішення.
Однак обвинуваченого Лисюка призвали на військову службу. Тому захисник подав клопотання про зупинення судового провадження.
«Клопотання задовольнити. Зупинити апеляційне провадження до звільнення обвинуваченого (Лисюка – ред.) з військової служби. Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та для відома начальнику 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України», – йдеться в рішенні.
Особи, які потенційно причетні до корупції: з відкритих джерел невідомо, хто може бути імовірними спільниками Лисюка.
Статки: у своїй декларації за 2020 рік суддя вказав, що в нього та в його сімʼї є, зокрема, земельні ділянки, квартира, житлові будинки.
В його декларації відсутня інформація про транспортні засоби та грошові активи.
Однак він зазначив, що отримав 1 129 584 грн заробітної платні за основним місцем роботи.
Скандали: у відкритих джерелах немає інформації щодо інших скандалів, в яких фігурує Лисюк.
Особи, які повинні були зреагувати на корупційні схеми під час його перебування на посаді: у випадку з суддею Лисюком правоохоронці зреагували вчасно.
Джерела:
СУДДЯ-ХАБАРНИК БАРИШІВСЬКОГО РАЙСУДУ КИЇВЩИНИ ОТРИМАВ 8,5 РОКІВ ЗА ҐРАТАМИ З КОНФІСКАЦІЄЮ
Єдиний державний реєстр декларацій
СУДДЯ-ХАБАРНИК БАРИШІВСЬКОГО РАЙСУДУ КИЇВЩИНИ ОТРИМАВ 8,5 РОКІВ ЗА ҐРАТАМИ З КОНФІСКАЦІЄЮ
Засуджений суддя з Київщини мобілізувався, слухання його справи зупинили
Хабар у вигрібній ямі. ВАКС вирішив, що доказів проти судді Лисюка більш, ніж достатньо