Посада: народний депутат Верховної Ради 9 скликання, заступник голови фракції «Слуга народу», голова транспортного комітету Верховної Ради.
Сфера корупційної діяльності: законодавча влада.
Регіон корупційної діяльності: місто Київ.
Кваліфікація: дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України.
Статус: перебуває на свободі.
Фабула справи: наприкінці грудня 2025 року САП та НАБУ викрили організовану злочинну групу, до складу якої входили народні депутати України. Посадовців підозрюють у систематичному отриманні хабарів за «потрібні» результати голосувань у сесійній залі.
Ще 27 грудня антикорупційні органи повідомляли, що за результатами операції під прикриттям викрили організовану злочинну групу, до складу якої входили чинні нардепи. Тоді НАБУ заявило про перешкоджання слідчим діям у комітетах Ради з боку УДО та обмеження доступу з Європейської площі. В УДО це заперечили, пояснивши ситуацію перевіркою людей на в’їзді.
За даними слідства, група діяла з 2021 року. Організатори координували дії учасників, вказуючи, за які законопроєкти чи постанови потрібно голосувати «за», а які — провалювати.
Сума неправомірної вигоди залежала від «показника ефективності» (присутності в залі та кількості підтриманих проєктів). Розмір виплат коливався від $2 000 до $20 000.
За інформацією САП, лише за листопад-грудень 2025 року зафіксовано отримання одним із учасників групи понад $145 000 для подальшого розподілу між колегами. Гроші передавали зазвичай кожного першого четверга нового місяця за результатами роботи у попередньому.
29 грудня підозри вручили п’ятьом народним депутатам. Їхні дії кваліфікували за ч. 4 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції або одержання неправомірної вигоди службовою особою в особливо великому розмірі).
Уже 1 січня 2026 року ВАКС обрав запобіжні заходи у вигляді застави для п’яти народних депутатів, підозрюваних у систематичному отриманні хабарів за голосування у Верховній Раді. Двом із них призначили по 40 і 30 млн грн, ще двом – по 20 млн грн, а п’ятому – 16,6 млн грн.
Йдеться про народних депутатів від «Слуги Народу» Євгена Пивоварова, Ігоря Негулевського, Ольгу Савченко, Юрія Кісєля та Михайла Лабу.
Юрію Кісєлю та Ігорю Негулевському суд призначив запобіжний захід у вигляді застави 40 та 30 мільйнів гривень.
Євгену Пивоварову та Михайлу Лабі суд призначив заставу у вигляді 20 мільйонів гривень.
Ользі Савченко суд призначив заставу у вигляді 16, 6 мільйонів гривень.
Також усі підозрювані нардепи мають здати паспорти на збереження та зобовʼязані носити електронні браслети.
Згодом Юрій Кісєль вніс 8 мільйонів гривень на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду. Це сталося у зв’язку з його підозрою у справі про хабарі, в рамках якої суд обрав йому запобіжний захід у вигляді застави.
Також за двох підозрюваних у справі про отримання хабарів за голосування в парламенті депутатів внесли багатомільйонні застави. Йдеться про народних депутатів від «Слуги Народу» Ольгу Савченко та Євгена Пивоварова.
За інформацією джерел журналістів у правоохоронних органах, заставу у розмірі 16,6 млн грн за Ольгу Савченко вніс один з її адвокатів – Ігор Фомін.
У коментарі «Схемам» він повідомив, що частина внесених коштів – його особисті, ще частину «довелось позичити» через великі розміри застав для учасників справи.
Того ж дня заставу за народного депутата Євгена Пивоварова внесли 7 фізичних осіб. Розміри платежів коливалися від 150 тис. до 5 млн грн, а загальна сума становить майже 20 млн грн.
За двох народних депутатів Ігоря Негулевського та Михайла Лабу, яких підозрюють в отриманні хабарів за голосування у Верховній Раді, внесли понад 50 мільйонів гривень застави. Ці гроші частково сплатили самі народні обранці, а також адвокати, низка фізичних осіб та приватний бізнес, зокрема компанія, яка раніше внесла заставу за ексначальника Одеського ТЦК Євгена Борисова.
За словами співрозмовників журналістів, 25,8 мільйона гривень із 30 мільйонів застави, призначеної Ігорю Негулевському, внесла компанія «Евагрейн».
2,9 мільйона гривень вніс Негулевський. Ще 1,5 мільйона – адвокат Олег Кузяєв, який стверджує, що не є захисником нардепа у справі про «платні голоси».
Із 20 мільйонів гривень застави, призначеної судом іншому народному депутату, Михайлу Лабі, сам він сплатив 499 тисячі гривень. Ще троє осіб внесли за нього заставу окремими сумами, від 150 тисяч до 3 мільйонів гривень.
Найбільшу суму — 16,1 мільйона гривень за нардепа внесла компанія «Тап Сіті Сервіс», яка зареєстрована у Києві. Вона також спеціалізується на «гуртовій торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин». З 2024 року бенефіціар цієї компанії – Ігор Проценко, який раніше був заступником прокурора Київщини, а нині також адвокат. За словами Проценка, він представляє інтереси нардепа як адвокат, але по суті питань від коментарів відмовився.
Особи, які потенційно причетні до корупційних схем: народні депутати від «Слуги Народу» Євген Пивоваров, Ігор Негулевський, Ольга Савченко, Михайло Лаба.
Статки: майновий профіль родини Кісєлів формується як за рахунок активів самого депутата, так і за рахунок значних статків, оформлених на його дружину Валентину Кісєль. У власності Юрія Кісєля задекларовано житловий будинок у Кривому Розі площею 349,9 кв. м (придбаний у 2007 році), земельну ділянку площею 1000 кв. м (1998 рік), а також квартиру 49,9 кв. м у спільній власності з дружиною та донькою.
Водночас найдорожчі об’єкти нерухомості оформлені саме на Валентину Кісєль. У 2020 році вона придбала будинок у селі Іванковичі Київської області площею 353,5 кв. м за 12 113 685 грн, а також земельну ділянку 1200 кв. м за 1 356 504 грн. Родина також користується нежитловими приміщеннями у Києві та Харкові, оформленими на треті юридичні особи, і має два об’єкти незавершеного будівництва — гаражі в Кривому Розі.
Окрему увагу привертає автопарк родини. Формально Юрій Кісєль не має у власності легкового автомобіля, проте користується Toyota Land Cruiser 200 (2018 року), оформленою на ТОВ «БІАНТ-БК». Натомість на Валентині Кісєль задекларовано значну кількість спецтехніки та вантажного транспорту: КАМАЗи (бетонозмішувачі й тягачі), Mercedes-Benz Actros (автобетононасос), сідлові тягачі DAF, напівпричепи-самоскиди, а також Toyota Camry 2021 року, придбану за 900 тис. грн (ринкова вартість — понад 1,2 млн грн). Такий склад автопарку напряму відповідає будівельному профілю бізнесів, пов’язаних із родиною депутата.
Бізнесовий блок родини зосереджений навколо Валентини Кісєль. Їй належить 100% приватного підприємства «Пілон», що працює у сфері будівництва житлових і нежитлових об’єктів. Після обрання Юрія Кісєля депутатом була створена компанія «Атласінфра» (жовтень 2019 року), пов’язана з дорожнім будівництвом. За публікаціями медіа, ця структура фігурувала у матеріалах про дорожні підряди та можливі зловживання у сфері інфраструктурних тендерів; у 2020 році компанія припинила діяльність.
Основні доходи Юрія Кісєля — зарплата народного депутата (788 331 грн за рік), пенсійні та соціальні виплати. Водночас Валентина Кісєль задекларувала понад 2 млн грн доходів від підприємницької діяльності, а також зарплату, орендні та страхові виплати. Грошові активи родини зосереджені як в Україні, так і за кордоном: на рахунках — десятки тисяч доларів та євро, зокрема в чеському банку Česká spořitelna; окремо задекларовані значні обсяги готівки — у Юрія Кісєля десятки тисяч доларів і євро, у Валентини Кісєль — сотні тисяч доларів та євро.
У 2024 році Юрій Кісєль тримав у банках 1,6 млн грн і 37 тис. євро, а готівкою мав 60 тис. євро та 60 тис. доларів. Його дружина Валентина задекларувала на рахунках 1,6 млн грн та 2,2 тис. євро, а готівкою – 400 тис. євро і 210 тис. доларів. Крім того, у спільній власності подружжя зберігалося 49,9 тис. євро, 34,5 тис. доларів і 8,5 тис. чеських крон в іноземному банку.
Особи, які повинні були зреагувати: на цю корупційну схему ще раніше мали звернути увагу співробітники, а також керівники таких правоохоронних органів, як НАБУ, САП, Офіс Генпрокурора.
Скандали: журналісти писали про його ймовірний вплив на діяльність кар’єрів філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця». За цими публікаціями, так звані «збиткові» кар’єри фактично опинилися під контролем пов’язаних із депутатом структур: видобутий пісок, щебінь і гравій реалізовувалися не напряму, а через компанії-посередники. Критики такої моделі вказували, що вона перетворює державний ресурс на елемент приватного бізнесу, створює штучну монополію та призводить до подорожчання будівельних матеріалів у межах державних інфраструктурних проєктів.
Окремий блок претензій стосувався лобіювання змін у правилах дорожніх закупівель. ТСН, посилаючись на Znaj.ua. пов’язували Юрія Кісєля з Араїком Амірханяном — власником компаній, яких називають «тендерними тролями». Ці структури системно блокували дорожні тендери, оскаржуючи процедури, а депутат, за даними журналістів, направляв звернення до уряду з вимогою змінити умови закупівель. Критики називали такі дії лобіюванням інтересів конкретних фірм і спробою створити преференції для «потрібних» учасників ринку за рахунок витіснення конкурентів.
Ще одним гучним епізодом став так званий «Криворіжгейт». У медіа були оприлюднені аудіозаписи, на яких Юрій Кісєль обговорює з іншими політиками контроль над поліцією Кривого Рогу, комерційні вигоди від операцій із металобрухтом та навіть тему азартних ігор. Поява цих записів спричинила хвилю публічної критики, адже вони створювали враження використання політичного впливу для отримання приватної вигоди.
Додатковим тригером для суспільної критики стало голосування Кісєля у 2025 році за законопроєкт №12414, який підпорядкував НАБУ та САП Генеральному прокурору. Це рішення викликало масові протести та застереження з боку громадськості щодо фактичного послаблення незалежності антикорупційних органів.
Джерела:
https://suspilne.media/1201350-sap-ta-nabu-ogolosili-pidozru-patom-nardepam-za-otrimanna-habariv/
https://www.radiosvoboda.org/a/svoboda-live-nabu-skhema-deputaty-sluha-narodu/33635765.html
https://public.nazk.gov.ua/documents/0b87c2d3-1d7d-4bf4-b95b-2681fd9ea092